ПИТАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТИХ ХАРАКТЕРИСТИК РІЗНИХ ГРУП СОМАТИЧНИХ ХВОРИХ.

ПИТАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТИХ

ХАРАКТЕРИСТИК РІЗНИХ ГРУП СОМАТИЧНИХ

ХВОРИХ.

Л. В. Максименко, І. В. Єршова-Бабенко.

Кафедра філософії та психологіїОдеського
державного медичного университета.

Вивчення особливостей психічної діяльності хворої людини пов’язується з особливостями преморбідної особистості (особ­ливостями особистості до початку захворювання), реакцією особис­тості на хворобу і формуванням внутрішньої картини хвороби.

Розглядаючи особистість як генератор і учасника в загаль­ному соціальних і виробничих явищ, ми губимо глибинні ха­рактеристики особистості, які впливають на активність особис­тості, а в наслідок цього формування внутрішньої картини хво­роби при виникшому захворюванні.

Розглядаючи психічну діяльність і фізіологічний стан ор­ганізму людини як єдину систему, яка функціонує як нелінійна відкрита система з імовірним характером зв’язку між її еле­ментами, що обусловлює прояв так названих “непояснених психічних феноменів”, ми намагаємось зрозуміти і пояснити при існуючій самоорганізації цих систем причини дисбалансу функціонування системи, що приводить до виникнення захво­рювання і особливої реакції психіки людини па хворобу.

 Шляхи адаптації особистості в зв’язку з виникшим захво­рюванням, тісно зв’язані з принципами самоорганізації системи психічної реальності і розумінням цих позицій поведінки пізна­вальної системи.

В зв’язку з виникшим суб’єктивним відчуттям хвороби і одержуємої зовнішньої інформації про неї, є необхідність пере­ходу на пізнавально-творчий рівень (здібності вироблення но­вої стратегії саморегуляції діяльності організму людини), вра­ховуючи нелінійність психічних процесів і орієнтуючи увагу па цінність психічної діяльності особистості. Відмінно від існуючо­го розповсюдженого сьогодні пізнавально-накопичувального рівня, направленого тільки на цінність соціально-суспільного вектора.         

В аспекти викладених позицій, дослідження відмінностей психіки хворої людини, являє практичний інтерес. В рамках держбюджетної теми кафедри філософії і психології Одеського державного медичного університету, в 1995-1996 навчальному році проведено дослідження на клінічній базі МКЛ â�� 10 м. Одеси, де були вивчені певні закономірності особистісних характеристик різних груп соматичних хворих.

Проведена робота з 187 пацієнтами ВВЛ МКЛ â��10 в стадії субкомпенсації і компенсації захворювання. Для дослід­ження були відібрані хворі, чоловік, не мавших в преморбідний період психічних захворювань, неврозів і неврозоподібних станів вегето-судинної і нейроциркуляторної дистонії.

Хворі розподілені на групи для аналізу. Дослідження прово­дилось з використанням двох психологічних тестів: психо­аналітичного багатофакторного тесту Леонгарда-Шмішека з обліком інтровертированності, а також біохевіористського тесту-опитувальника Дженкинса (визначення фактора ризику розвитку захворювання - поведінка типу А).

Аналіз дослідження проведено в різних групах хворих (по віку, по статі, по професії, по освіті, по захворюванням, по тину поведінки).

Дослідження, проведене з використанням двох різноманіт­них напрямків світової психологічної науки, визначаючих глибоке дослідження особистості, а також спостереження та вив­чення поведінки хворого показує з нових позицій деякі особли­вості характеристики різних груп соматичних хворих.

• В групі хворих віком 50-59 років превалює поведінка тилу А.
• Характеристика поведінки типу А, описана Фрідманом і Розенманом, в загальних рисах відповідає психоаналітичній характеристиці на основі тесту Леонгарда-Шмішека, проведеної на матеріалах дослідження.
• В осіб з вищою освітою, які брали участь в дослідженні, переважає поведінка типу А.

— Представники групи осіб з середньою освітою, на відміну від осіб з вищою освітою, виявляють здібності в вирішенні виникших перед ними проблем (ступінь їх здібності до адап­тації вищий).

• Поведінка типу А являється фактором ризику розвитку багатьох хронічних захворювань (кардіологічних, гастроентерологічних, ендокринологічних та інших).

Одержані результати аналізу показали необхідність проведення дослідження реакції психіки людини на хворобу,що має практичне значення в лікувальному процесі, а сама для визначення індивідуальних термінів лікування хворого, вирішення питань непрацездатності і подальшої соціальної і професійній адаптації та реабілітації.